Блог

Неповага/недовіра/ненависть з боку дітей.

Така ситуація не складається раптово, вона підготовлюється батьками тривалий час. А потім проявляється раптово. Загалом, на це впливає два фактори: відношення батьків до дітей і вміння виставляти їм межі дозволеного.

Діти розвиваються через порушення кордонів, і вдалого їх розширення. Підтримка дитини у їх дослідженні, сприяє формуванню навичку самоконтролю. Якщо батьки не вміють витримувати встановлені рамки, або занадто їх звужують, або взагалі забирають - дитина починає бунтувати, або губитися.

Щодо поведінки батьків - негативні маркери діти інтерпретують, як негативні по відношенню до себе. У свій час деструктивну зворотню реакцію дають:

1. Нескінченні правила і обмеження які складаються з «ні», «не можна», «неправильно», «невірно». Частина з них не має об’єктивних нагальних раціональних причин, а має підґрунтям загальне небажання щось дозволяти, власну лінь. Також, через особисте несприйняття чогось, інший смак, потакання власним страхам.

2. Непослідовність. Тобто невміння витримувати ті рамки які самі склали. Такі батьки залежать від імпульсів, власного настрою чи стану, або починають постійно йти на поводу у власних дітей, розмиваючи особисту відповідальність за дотримання домовленостей.

3. Невміння і не бажання з дітьми домовлятись. Складання домовленостей з дітьми потребує часу і терпіння. Діти можуть самі порушати домовленості внаслідок різних причин: забувають, не хочуть, відволікаються.

Теж саме відбувається і з батьками. Проблема не в тому, що хтось колись не дотримався домовленостей, а в їх систематичному ігноруванні.

4. Реакція гніву на любі незначні порушення, або просто невдоволення батьками за те що їм не сподобалось. Постійний гнів незрозумілий саме власним проявом. Дитина розбила чашку і зразу гнів, що буде коли дитина порве нові штани?

5. Невміння вибачатись і визнавати власну неправоту. Ідея що батьки безгрішні, злітає дуже швидко, разом з авторитетом. Народження дитини не робить дорослих безпомилковими.

6. Ігнорування і не бажання проявляти інтерес до життя дітей.

7. Постійне знецінювання власних дітей, кривдження, і негативне порівняння з іншими, як мінімум, викликає в дитини роздратування та образу.

8. Не надання дитині можливості висловлювати власні думки й не врахування їх точки зору.

9. Надмірні очікування, вимоги та бажання створити з дитини генія.

10. Лицемірство — нещирість дітьми відчувається дуже швидко.

11. Штрафні санкції як засіб покарання за все. Постійне фіксування на негативі, і колишніх помилках.

12. Насилля фізичне і психологічне, образи та спроби самостверджуватись за їх рахунок.

Всі ми часом проявляємо негативні емоції, тому важливо давати дітям конструктивні реакції, як приклади на такі прояви. Важливо їх вчити конструктивно проявляти власну агресію, образу, невдоволення, обговорювати з ними ці стани. Тоді їм буде легше з ними справлятись, проявляти і контролювати.

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога 

У мене ревнивий партнер

Хоча ревність і притаманна усім людям. Але її надмірні прояви можуть вбити будь-яке кохання.

Ревність завжди проблема і для чоловіка і для дружини. Не залежно від того хто кого ревнує. Очікування, що дівчина або хлопець повинні самостійно усвідомити свою проблему не працює. Також не допомагає в односторонньому порядку:

• виправдовуватись, пояснювати що ви не робите нічого такого;

• забороняти іншому ревнувати, це як забороняти комусь гніватись;

• знецінювати ревність партнера пояснюючи їх низькою самооцінкою;

• просити просто довіряти вам, і нічого такого не думати поганого.

Для того щоб зменшити рівень ревнощів, і допомогти партнеру справитись з його почуттями в першу чергу ситуацію потрібно обговорити та прийти до спільних домовленостей.

1. Поговоріть про страхи вашого партнера. Зрозумійте і не знецінюйте їх, не нападайте на вашого партнера.

2. Ні відмовляйтесь від власних вчинків. Якщо вас звинувачують в якихось не правильних діях не спішіть казати що це не так, не розпалюйте суперечку. З боку це може сприйматись як агресивний захист.

3. З’ясуйте, що саме запускає ревність вашого чоловіка, поговоріть про це. Продемонструйте розуміння з приводу того, що саме може викликати ревність у вашої дружини.

4. Демонструйте додаткову увагу і почуття любові. Будьте більш щедрими на прояви почуттів у стосунках. Це може бути дотик, обійми, поцілунок.

5. Виставте межі дозволеного. Ваші стосунки повинні знаходитись в межі допустимої поведінки, а ви повинні особисто усвідомлювати, що вас влаштовує, а що ні.

6. Якщо ревність дівчини чи хлопця привносить насилля, постійні образи, позбавляє вас свободи, руху, спілкування це потребує нагального вирішення ситуації й можливо звернення про допомогу.

7. Вирішення ревнощів потребує терпіння, любові, бажання підтримувати стосунки, і відповідних кроків з боку ревнивого мужчини або жінки. Налаштовуйтесь на тривалу роботу.

8. Домовленості це відсутність ультиматумів, будь я кого боку. Якщо кроків на зустріч не відбувається, то варто задуматись, що ви робите.

Довіра потребує багато спільних зусиль та прийняття іншого. Завжди думайте про те, що ви можете змінити на краще для обох, але не таким чином, щоб ваш партнер втрачав особисту повагу і свободу вибору.

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога 

Ревнощі як явище

Ревність - це емоція, яку часом переживають всі люди. Вона виявляє конкурентні стосунки, викликає гнів, заздрість, образу, сум. Впливає на поведінку та наші реакції у відносинах.

Ревність - це потяг бути ексклюзивним, особливим стосовно інших. В ній є страх втрати аж до бажання володіти іншим як річчю. Ревність знаходиться близько до заздрості. В якомусь сенсі це і є соціально розвинута заздрість.

Але ревнувати нормально. Це не означає, що з вами щось не так. Все залежить від інтенсивності і наслідків таких проявів. Ревність буває конструктивною або руйнівною.

Конструктивна буде спонукати нас більше працювати над стосунками, вдосконалюватись в роботі, навчанні, розвитку, в досягненні власних цілей.

Руйнівна ревність утворює складні й небезпечні стосунки коли параноїдальні думки, підозри, агресія та насилля руйнують довіру та загалом відносини.

Прояви ревнощів бувають:

1. Сімейні, парні ревнощі, коли:
- чоловік або жінка ревнує свого партнера до інших;
- батьки ревнують дитину до нових стосунків. Згадайте всі анекдоти про тещу або свекруху;
- ревнощі як суперництво між братами, сестрами за увагу батьків;
- ревнощі дітей до батьків, коли вони спілкуються з іншими людьми, або просто не з ними;
- ревність до друзів партнера, коли хтось вважає себе менш важливим в стосунках.

2. Ревність у стосунках коли хтось з партнерів ревнує іншого до його\її роботи або хобі.
3. Ревність романтичних стосунків, яка виникає у підлітковому віці.
4. Ревнощі у робочих стосунках, успіх іншого, просування по кар’єрі, за увагу колег і керівництва.
5. Ревність між друзями, друг приділяє мені менше уваги.
6. Ревність як спосіб відносин. Любі стосунки спотворюються ревністю. Присутній постійний примус, явний або прихований, націлений на зменшення партнером інтенсивності проявів уваги до інших.

Важливою частиною побудови добрих стосунків є зауваження в собі механізмів які стимулюють виникнення ревнощів. Для цього важливо усвідомлювати моменти в яких ми почуваємо себе невпевненими, неважливими, покинутими, обділеними.

Всі думки які будуть супроводжувати нас в цей момент потрібно визнавати. Сумніви, невпевненість, підозри, звинувачування іншого без суттєвих фактів, починають зразу негативно впливати на стосунки.

Прийняття власної унікальності у власній недосконалості дасть вам можливість будувати більш відкриті, довірливі стосунки.

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога 

Мене не можуть пробачити

Ваш партнер вас не пробачає?

У близьких стосунках ми значно вразливі, адже довірились одне одному. Те, що здається стабільним, в момент може стати дуже хитким. Від дівчини/хлопця, дружини чи чоловіка образливі слова та неприємні вчинки причиняють значно більше болю, ніж від друзів, або близьких. Сила таких переживань може бути дуже руйнівною і призводить до знищення відносин.

Що робити, якщо партнер вам не пробачає?

1. Не бійтесь вибачатись. Робіть це не заламуючи руки й не очікуючи, що ситуація мине одразу. Це не формальна річ. Якщо ви відчуваєте свою провину — вибачайтесь щиро.

2. Не вимагайте, щоб вас негайно пробачили. Якщо провина незначна, скоріш за все, це так і станеться. Якщо образа і біль достатньо сильні, то аби пережити їх потрібен час.

3. Не виправдовуйтесь поганим настроєм, ситуацією, чи ще чимось. Це злить і виглядає так ніби ви не збираєтесь брати на себе відповідальність за власний вчинок.

4. Не звинувачуйте вашого партнера у тому, що трапилось зараз. Не пригадуйте його\її колишніх помилок. Корисніше зосередитись на власних діях.

5. Не ігноруйте і не удавайте що нічого не сталось. Так ви лише підсилюєте чужий біль.

6. Слухайте партнера. Дайте йому можливість виразити свої відчуття, думки. Відчуйте його переживання і покажіть йому\їй, що розумієте їх. Відновлення довіри буває складним шляхом.

7. Зробіть висновки, і подумайте, що потрібно змінити у вашому ставленні до близької вам людини, для відновлення ваших стосунків. Спробуйте поговорити про це разом, що буде доброю демонстрацією ваших намірів.

8. Не пробуйте “купити” схильність партнера. Вмійте витримати власне відчуття провини. Краще почніть виконувати спільні домовленості. якщо ви за них не дбали раніше.

Однак, все це може принести обидвом партнерам мир лише якщо для вас ці стосунки цінні. І ви хочете спільного майбутнього і прагнете виправити його на краще.

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога 

Прийняти минуле партнера.

Не все з минулого партнерів ми готові прийняти. Воно є у всіх, його неможливо змінити, однак з ним необхідно навчитись жити.

Деякі речі усвідомити важче: характер попередніх стосунків, негативні і позитивні вчинки, спосіб життя тощо.

Враховуйте, що приховувати своє минуле - не вихід. Воно завжди буде присутнє у вашому житті. І рано чи пізно вспливе.

Проте, не викладайте все в першу зустріч, рухайтесь послідовно, по ступеню тепління стосунків і зростанню довіри. Не поспішайте, час у вас є.

Є речі, на котрі і вам і вашому партнеру потрібено наважитись щось розповісти. Потрібен час, щоб усвідомити і прийняти те що нам відкрили.
Не насідайте одне на одного.

Минуле часто породжує ревнощі. Виникає прискіпливе ставлення, звинувачення, недовіра. Ревність часто пов’язана з надмірною ідеалізацією партнера, за якою стоїть власна невпевненість і низька самооцінка. Страх, що він піде.

Подумайте про це з іншого боку:

Саме ви його вибір і це зневага, приниження партнера вважати себе не гідним. Він вважає вас чудовим/чудовою, саме тому він з вами.

Довіряйте вибору одне одному. Не забувається, що почуття виникають, а стосунки будуються.

Зворотньою стороною буде навішування ярликів і невміння пробачати.
Навіщо починати стосунки, якщо ви не вважаєте і не вважатимете партнера гідним вас, таких “ідеальних”? Здорові стосунки неможливі, якщо партнери не рівні між собою.
Також, сильно отруюють стосунки думки інших людей щодо минулого партнера. Осуд від родичів, друзів, знайомих може стати серозною перешкодою.

Ресурсом для подолання буде персональна свобода жити власним життям, і, обов’язково, взаємна підтримка.

Якщо ваш вибір для вас цінний і вам відповідають повагою, почуттями та довірою, на шляху прийняття стоять лише ваші сумніви.

Якщо минуле досі заважає вам наблизитись одне до одного розмовляйте про це. Стільки, скільки буде потрібно.

- Проясніть ситуацію. Не критикуйте, постарайтесь зрозуміти.
- Скажіть про свої очікування і потреби.
- В кінці поставте крапку у вигляді спільних домовленостей.

У вас завжди є можливість скласти нові власні правила вашого спільного життя. Тому домовляйтесь і дотримуйте домовленостей.

Не бійтесь, це не “останній шанс”. Побудова нових відносин може вдатись, а може ні. Відповідальність в кожного своя. Якщо вас не прийняли, це не означає що все пропало. І навпаки, не все ми можемо і повинні приймати.

Пам’ятайте, завжди, в першу чергу, потрібно розбиратись у собі. І вдачі вам у цьому.

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога 

Початок спільного життя

Двоє вирішили з’їхатись. Це може бути будинок або квартира, в гіршому варіанті, кімната в його або її батьків.

Ви переїжджаєте до батьків когось з подружжя - важливо. Це входження в іншу сім’ю яка має традиції, способи комунікації, неписані правила поводження в конфліктних ситуаціях, бюджет на побутові витрати включно з їжею, а також свій ритм життя.

Хтось може просинатись о п’ятій ранку і йти на роботу, а хтось навпаки звик спати достатньо довго. Десь скриплять двері, а ванна кімната одна і в час пік до неї черга. Чужий «монастирський устав» для нового члена родини може стати серйозним випробуванням, який потребує підтримки партнера.

І це тільки побутова рутина. А ще існують звички кожного члена родини, їх фізичний стан, манери спілкуватись. Подбайте за ваше персональне місце. Домовтесь, як вам бути разом, зберігаючи інтимність стосунків.

Обговоріть вклад в спільні сімейні витрати, чи знайдіть іншій спосіб компенсувати проживання та харчування.

Більшість молодих пар не бажає проживати з чиїмись батьками. Адже так вони опиняються у якомусь помешканні з об’єктом власної пристрасті, й ще з купою додаткових чужих речей, очікувань, потреб.

Від того, що є нормою сімейного побуту для вас, іншого це може «теліпати».

А ще існують її або його домашні тварини. Які стають якби спільними зі всіма обов’язками турботи.

Ваше життя продовжується. В когось не дуже. Аби не забути себе, відпочивайте поокремості. Це так само важливо, як і разом. Не забувайте, що в кожного є свої негаразди поза стосунками, це втомлює.

В кожного партнера існують власні очікування і бачення того, як жити разом і це нормально, не забувайте враховувати думку обох.

Важливо разом звернути увагу на проблеми майбутнього життя. Для більшості це стає важким випробуванням. Періодом деколи болісного «притирання» один до одного. Для таких ситуацій корисним буває парне консультування. Яке допомагає знайти спільне конструктивне розв'язання проблем.

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога 

Складності спільного життя

Життя під одним дахом це нове випробування. Партнери стають залежні один від одного, простору і речей які повинні ділити один з одним. Виникають питання та ситуації на які треба вчасно реагувати. Важливо пам’ятати: жити разом, ще не означає бути одруженими.

 

Поговоримо про найпоширеніші проблеми, із котрими зустрічаються люди, що починають спільне життя. Те, що варто озвучити:

1. Питання грошей. Як і за що жити разом.

2. Встановлення власних норм порядку та безладу. В кожного своя уява про чистоту, про якість прибирання. Для прикладу — як часто мити посуд, як часто прибирати ванну і туалет і хто це буде робити.

3. Різне бачення майбутнього. Хтось звик жити сьогоднішнім днем, а для когось важливо планувати на роки. Буває що сварки вже починаються на етапі планування.

4. Кожна людина має свої примхи. Знати про них, бачити їх прояви час від часу, жити з цим кожен день - суттєва різниця. З часом такі дрібниці можуть перетворитись в проблемні подразники.

5. Як не дивно, але різне сприйняття часу. Для когось п’ять хвл. може тягнутись пів години, а для іншого вже земля горить під ногами.

 6. Різні біоритми засипання та прокидання. «Сови» і «жайворонки» поряд повинні обов’язково узгоджувати як вони будуть відпочивати, проводити час разом.

7. Розмитість особистих кордонів. Спільні речі, ліжко, ванна кімната. Присутність при сторонніх дзвінках, робочі ситуації, бажання контролю… Вас будуть бачити коли ви спите. Коли ви не прибрані, без зачіски, заспані. Важливо, при можливості, зберігати кордони іншого.

 8. Жити разом не завжди дорівнює мати постійний секс. Життя вносить достатньо різноманітних коректив як в наш графік, так і в фізіологічний та емоційний стани.

9. Потреба в пристосуванні. Етап “притирання” може бути тривалим. Треба мати витримку і бажання. А для цього потреба в продовженні стосунків, в почуттях одне до одного повинна перевершувати складності на цьому шляху.

10. Не завжди і не все партнери готові розповісти один одному. Не всі готові витрухнути скелети з шафи і це нормально. Є потреба у власному інтимному місці десь в думках і спогадах.

11. Рутина. Рутина це серйозний виклик. Виникає звикання, падіння інтересу до іншого, сумування за тим, як “було колись”. Хоча обставини можуть і змінюватись. Тут багато що в ваших руках. Як і у всіх інших випадках.

Хочете жити разом, перейти на новий рівень стосунків - з’ясуйте це питання. Зрозумійте чого бажаєте ви, чого бажає ваш партнер. Обговорюйте і домовляйтесь. Якщо виникають складнощі зверніться за допомогою. І тоді ваші шанси на успіх будуть дуже значними.

 

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога 

Пережити зраду

Аби пережити зраду, для початку потрібно розібратись, чому люди це роблять. 

 

Є багато причин, які змушують людину зраджувати. Це: брак довіри, невдоволеність стосунками, нерозуміння власних потреб, жадібність, помста, невміння відчувати інших, страх перед тривалими відносинами…

Буває, що це лише засіб для досягання власних цілей, який вписується в систему внутрішніх цінностей. А ще для когось, це спосіб довести наскільки вони розумні та хитрі. Це стає грою з почуттями й маніпулюванням чужим життям.

Часто люди які зраджують намагаються знайти щастя далеко зовні та залежать від інших речей, які потрібні їм, для задоволення власних емоційних потреб. Вони не здібні отримувати задоволення зсередини, у собі. Кожен раз існує очікування, що інші заповнять їх пустоту. Коли це не відбувається приходить розчарування.

Однак зрада звично відбувається за довго до самої дії. Це наслідок розмежування між людьми, яке може і не усвідомлюватись повністю. Але існує як підсвідоме відношення.

 

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога 

Ролі в сім'ї

Сім'я потребує впорядкування і розподілу обов’язків. Кожна особа в ній може мати свою або ж виконувати по декілька ролей.

 

Є багато можливих функцій у родині. Проте, існує декілько основних, які необхідні для здорової сім'ї:

- Забезпечення ресурсами. Гроші. Їжа, одяг, житло…

- Виховання та підтримка. Емоційна роль для створення комфорту, безпеки, впевненості.

- Розвиток життєвих навичок. Фізичне та емоційне виховання дітей.

- Обслуговування та керування сім’єю. Ведення та планування бюджету, управління домашньою господаркою, майном.

 

Сім'я — це не окремі чоловіки й жінки, які обтяжені дітьми. Це мініорганізація зі своїми традиціями, цінностями, віруваннями та іншими речами. Важливо розподілити хто за, що відповідає, щоб розуміти, чого від кого очікують.

 

Розподіл обов’язків буває складним процесом. Нижче перераховані рекомендації можуть його спростити:

- Сядьте і домовтесь про чіткі ролі опишіть їх і дії які з ним пов’язані.

- Ролі повинні бути гнучкими. Допомагайте при можливості один одному. Пам’ятайте: сім'я — це не казарма. Різниця між здоровими стосунками в родині й нездоровими у вмінні пристосовуватись один до одного, йти на контакт.

- Справедливо оцінюйте зусилля кожного, особливо дітей. Не ставтесь занадто поблажливо, але і не знецінюйте зусилля кожного.

- Будьте відповідальні, ви не на «тітку» працюєте. Якість сімейного життя — це якість виконаних вами дій. Будьте готові брати на себе відповідальність.

 

Важливо вміти зосереджуватись на сильних сторонах партнерів у ваших стосунків, підтримувати їх. Саме це дає сили долати різні кризові ситуації разом.

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога 

Пробачити себе або близьких

Провина може або втримувати вас від зростання, або показати, що вам треба змінити у своєму житті.

Почуття провини може бути корисним для стосунків. Але може бути і руйнівним.

Провина стає дуже небезпечною, коли її підсилюють зі сторони та пробують маніпулювати людиною, яка переживає цю емоцію.

Крім того, провина здатна стати персональним батогом для нескінченного карання себе, і це руйнує особистість. Корисним таке почуття може стати лише після його опрацювання.

Деколи людині нав’язується провина зі сторони. Для цього спершу створюються кордони, за які особа ніби-то виходить або вийшла, а потім звинувачують у цьому. В такому випадку за допомогою провини людину наче приковують ланцюгом.

Втеча від визнання власної провини не дає можливість насправді вивільнитись від її тиску. І цей тягар люди можуть носити роками.

Это переживание бывает табуированным для обсуждения. Однако важно понимать — чувство вины сигнализирует, что что-то не так. Это важный индикатор признания ответственности за свои поступки. Важно уметь обрабатывать его.

Вину можна зрозуміти, опрацювати, пережити й вийти на позитив.

Розібратись, зрозуміти

Поставити ціль

Досягнути цілі

Не забувайте, що всім інколи потрібна допомога